Атестація.

Корисні поради до виступу вчителя на атестаційній комісії

   Хочеться яскраво презентувати свій досвід, захистити авторську концепцію чи розробку уроку — а в очах туман, горло пересохло, і найкращі фрази заготовленої вдома промови приходять на думку вже після закінчення співбесіди... Знайома ситуація?.. Сподіваємося, що наведені нижче поради психолога стануть вам у пригоді.

   Чи добре поставлений ваш голос?

  Подумайте хвилину-другу про свій голос. Якщо вас спантеличують деякі з наведених нижче проблем у ситуації, "коли ви повинні підвестись і сказати щось", вам доведеться зробити свідомі кроки для поліпшення вашого голосу.

• Ви щось кажете, але почуваєте себе ніяково, чуючи "чужий" голос, більш високий, ніж ваш природний тон, яким ви звичайно розмовляєте.

• Ви доросла людина, але ваш голос здається дитячим. Коли вам дзвонять додому, то нерідко просять покликати до телефону "вашого батька" ("вашу матір").

• Навколишні просять вас говорити голосніше, хоча навколо вас невелика група людей і немає нікого, хто міг би недочути.

• У своєму мовленні ви часто вживаєте "слова-паразити" типу: так, правильно, знаєте тощо.

• Коли говорите в мікрофон, ваш голос звучить глухо.

• Після 15–20 хвилин виступу у вас утомлюються голосові зв’язки і болить горло.

• У вас сильний регіональний акцент, який не всі розуміють; вам часто говорять: "Перепрошую, що ви сказали?"

• Наприкінці фрази ви підвищуєте голос, немов ставите запитання, хоча насправді ви просто повідомляєте про щось.

• Ваш голос звучить неавторитетно.

• Вам не подобається звучання свого голосу.

     Попрацюйте зі своїм голосом!

    Монотонний або слабкий голос не даний вам долею на все життя. Ви можете його змінити.

   На ваш голос впливають, головним чином, особливості дитинства — як і де ви росли, звідки родом ваші батьки, яку школу ви відвідували, з якими однолітками спілкувалися. У дорослому віці впливають інші обставини — чи багато ви буваєте в дорозі, манера, з якою говорять ваші колеги, телевізійні і радіопрограми, які ви дивитеся і слухаєте, голос вашої близької приятельки.

   Перш ніж відшукати в телефонній книзі номер якого-небудь фахівця з голосових зв’язок і зателефонувати йому, спробуйте поліпшити свій голос власними засобами, без зайвих витрат. Почніть так:

1. Спитайте своїх друзів і найближчих товаришів по службі, що їм подобається у вашому голосі і що їх дратує. Якщо ваше запитання їх збентежить, скажіть, яке значення ви хотіли би додати своєму голосу: ясність, соковитість, авторитетність, дружність, інтелігентність, природність, компетентність.

2. Запитайте, чи властиві, на їхню думку, деякі з цих якостей вашому голосу.

3. Спробуйте звернутися і до свого керівника. Попросіть оцінити ваш голос і його вплив на навколишніх (можливо, тим самим ви заслужите від нього схвалення за роботу над собою).

4. Читайте вголос; намагайтеся говорити виразніше, поліпшуючи вимову, темп і модуляцію. Для цього вам не потрібна публіка, досить, якщо вас слухає той, хто щиро симпатизує вашій цілеспрямованості.

5. Читайте дітям. Це найщиріші слухачі. Якщо ви володієте їхньою увагою, значить, читаєте добре. Якщо вони стануть непосидючими і перестануть вас слухати — ви не справилися із задачею. Спитайте в них, чи люблять вони вас слухати і чому. (Щоби підвищити ваші шанси, виберіть гарний сюжет, краще що-небудь жахливе.)

6. Запишіть на магнітофон трихвилинну промову. Уявіть собі, що даєте інтерв’ю на тему, про яку можете говорити без підготовки, наприклад, про ранкову дорогу на роботу; що вам сподобалося в кінофільмі; опишіть свій улюблений ресторан. Кожний такий "виступ" проаналізуйте і спробуйте наступного разу поліпшити виконання завдання з урахуванням того, які висновки ви зробили з попереднього.

    Запис не знищуйте. Збережіть його, щоб спостерігати за своїми успіхами.

     Напередодні

   При підготовці до виступу перед атестаційною комісією зверніть увагу на наступні моменти:

    Розслабтеся!

    Поки ви чекаєте свого виступу, у вас починає вироблятися адреналін. Саме він винуватий у вашій напрузі.

  Постарайтеся напередодні ввечері або краще рано вранці перед атестацією зайнятися гімнастикою (побігайте, поплавайте чи покатайтеся на велосипеді).        Вправи повинні містити елементи аеробіки й деякі вправи на розтягування. За кілька хвилин до виступу енергійно пройдіться сходами, коридором. Швидкі рухи перед виступом розженуть по тілу адреналін і знімуть паралізуючу вас м’язову напругу. Але особливо не старайтеся, щоб потім не задихатися.

    А тепер дихайте!

   Звичайно, ми робимо це все життя, але зараз уявіть собі ситуацію, коли ви повинні десь виступати або про щось говорити перед аудиторією. Тоді дихається з важкістю, ніби "перехоплює подих". Якщо не дихати природно і нормально, вам ніколи добре не виступити.

   За допомогою подиху кров забезпечується киснем. Вона, у свою чергу, насичує мозок, що в ці хвилини повинен бути цілком зосереджений на вашому виступі. На жаль, кисень, що наповнював вас під час ранкової пробіжки або швидкої ходьби перед виступом, не можна відкласти про запас. Але ви неодмінно повинні забезпечити його надходження у ваше тіло і мозок, якщо хочете успішно представити себе публіці.

   Коли нервозність цілком опанує вами, ви починаєте дихати "дрібно", тільки верхньою частиною легенів. Таке дихання виснажує, примушує вас робити вдихи і видихи під час мовлення і підносити голос на октаву вище, що нікому не бажано.       Спробуйте наступні вправи:

• Насамперед визначте центр тіла. Стоячи, розподіліть рівномірно вагу тіла на обидві ноги. Випрямтесь і дайте можливість голосовим зв’язкам працювати в згоді з діафрагмою і легенями.

• Дихайте глибоко і повільно. Спочатку наповніть нижню частину легенів — при цьому розширюється живіт. Щоб діафрагма могла працювати в повну силу, не носіть занадто тугий пасок. Дайте повітрю вільно пройти з нижньої в середню, а потім і у верхню частину легенів. Ви повинні спершу відчути, як повітря буквально рветься з грудної клітини через горло назовні, а вже потім почати говорити.

• Почавши говорити, дихайте рівномірно та вільно. Зробіть вдих і почніть говорити тільки під час видиху. Ваш голос при цьому буде глибше і звук більш керованим. Якщо ви станете говорити на початку або посередині вдиху, звук буде поганим, і ви почнете задихатися. Особливо це важливо тоді, коли вам приходиться відповідати на запитання. Очікування видиху — не більше двох-трьох секунд на природну паузу, але звук, що вийде, вартий того, щоби почекати, — він набагато чистіший і переконливіший.

    "Змажте" голосові зв’язки!

     Перед самим виступом не пийте гарячих збудливих напоїв — чаю, кави. Шипучі напої, як і холодні, також не принесуть користі. Краще пом’якшити голосові зв’язки теплою водою зі скибочкою лимона або випити чистої вистояної води кімнатної температури.

    Якщо під час промови у вас пересихає в горлі, а під рукою немає води, зробіть хвилинну перерву під приводом, що хочете глянути, припустимо, у свої нотатки, і в цей момент злегка покусайте язик. Це викликає слиновиділення і допоможе "змазати" горло. Але це, звичайно, примусове рішення. Ви відповідальні за успіх свого виступу, тому ніколи не починайте його, перш ніж упевнитеся, що склянка з водою у вас під рукою.

     Зовнішність

     Ще раз радимо вам звернути увагу на те, що необхідно вдягти. Потрібне щось традиційне. У вашому вигляді не повинно бути нічого кричущого. Підберіть більш темний костюм, але так, щоб ви виглядали свіжо і цікаво, до нього надягніть просту блузку. Як аксесуари підійдуть красиве намисто і солідні сережки.

    Перевірте, як сидить на вас костюм при застебнутому піджаку, тому що на формальній презентації він повинен бути застебнутий.

   Волосся повинно бути зачесане так, щоб не відволікати вас щохвилини. Дуже важливо, щоб одяг був зручний. Якщо у вас є "удалий" костюм — сміливо вдягайте його. Тут немає ніякої містики. Ваше тіло звикло "перемагати" в цьому одязі, і це заспокоїть вас, на несвідомому рівні ви будете вірити в успіх, а це дуже важливо.

     Ваші жести, поведінка і голос повинні бути настільки ж переконливі, як і слова.        Уникайте захисних рухів: не закладайте руки за спину, не "обіймайте себе", не схрещуйте рук на грудях — усе це оборонні жести і виражають вашу непевність у тім, що ви говорите.

  У ваших жестах повинна бути присутня відкритість. Якщо ви про щось зауважуєте, одну руку тримайте на стегні або природно рухайте руками, повернувши долоні догори. Не користуйтеся повчаючими жестами: піднятим вказівним пальцем для посилення аргументації або — сидячи — руками зі складеними "будиночком" пальцями (це вважається проявом гордині).

   Незважаючи на серйозний зміст виступу, посмішка (не усмішка!), що часом осяює ваше обличчя, допоможе домогтися прихильного відгуку. Регулярно і свідомо контактуйте поглядом з кожним, хто сидить у комісії, ніби ви звертаєтеся прямо до нього. Не уникайте такого спілкування і з "незручними особистостями". Як показує досвід, краще відповідати стоячи. Навіть якщо є можливість сісти, краще все-таки стояти.

     Постарайтеся так сісти перед комісією, щоб опинитися збоку від найсуровішого члена комісії.

    Щоб пом’якшити конфронтацію, треба  сісти біля того члена комісії, який, як вам здається, найбільш агресивно налаштований проти вас або є головним. Збоку нападати набагато складніше. У будь-якому випадку не сідаєте навпроти. Під час відповіді не бійтеся пересунути стілець і сісти вигідніше.

    Особливу роль при спілкуванні треба відвести жестикуляції. Наша несвідома частина зчитує сигнали співрозмовника, і ми зазвичай "відчуваємо", коли він сумнівається, агресивний тощо. З часом наш розум розучився довіряти "голосу серця", тому екскурс у словник жестів допоможе нам зрозуміти стан співрозмовника.

     Швидкість деяких жестів та їх почерговість для сприйняття залежать від віку людини і спостережливості співрозмовника. Наприклад, якщо п’ятирічна дитина скаже неправду своїм батькам, відразу ж після цього вона прикриває рот однією або обома руками. Цей жест "прикривання рота рукою" підкаже батькам, що дитина збрехала. Протягом усього життя людина зазвичай використовує цей жест, коли бреше. Змінюється тільки швидкість його здійснення. Коли підліток говорить неправду, рука прикриває рот майже так само, як у п’ятирічної дитини, тільки пальці злегка обводять лінію губ. Цей жест з віком усе більше зникає. Коли доросла людина бреше, її мозок посилає їй імпульс прикрити рот у спробі затримати слова обману, як це робить дитина або підліток, але в останній момент рука відхиляється від рота, і виникає інший жест — дотик до носа. Торкнутися носа, поправити волосся, почухати вухо, доторкнутися до брів (закрити очі) — усі ці жести попереджають нас про те, що співрозмовник або бреше, або сумнівається в тому, про що говорить.

    Ці жести треба намагатися усунути, тому що вони викликають несвідому настороженість екзаменатора.

     Злегка нахилена вбік голова, центр ваги тіла зміщений у ваш бік (співрозмовник ніби подається вперед), погляд спрямований на вас — усе це свідчить про увагу співрозмовника до вас. Саме в цей час найкраще говорити про те, у чому ви дока.           Якщо ж ви бачите, що спина розпрямилася, погляд став блукати, знімають окуляри — це говорить про втому членів комісії, відсутність інтересу. У цей час можна говорити про те, у чому ви зовсім упевнені. Для привернення уваги до себе можна використовувати свої записи або діаграми, указуючи на них ручкою. Для цього також можна змінити позу, подавшись трохи вперед на стільці.

      Якщо людина подалася вперед, а її рука пішла за вухо чи за голову, поправляти краватку — цей жест показує незгоду з вашими словами. Співрозмовник ніби підняв руку, щоб вам заперечити, утримати вас, але в останню мить усвідомлює це, і рука змінює траєкторію. Тут терміново треба виправитися або уточнити думку екзаменатора. У будь-якому випадку лише розслаблена, комфортна поза співрозмовника говорить про те, що ваша відповідь вірна.

    Коли людина спирається підборіддям на долоню, вказівний палець витягується уздовж щоки, інші пальці нижче рота — це сигнал критичної оцінки того, хто говорить. Треба висловлюватися обачніше.

    Рідкий жест — гризіння ручки або дужки окулярів — жест ухвалення рішення, запит на додаткову інформацію. Людині ніби не вистачає їжі. Вам треба докладніше викласти свої факти, привести докази іншими словами.

   Рука біля чола або підборіддя свідчить про стан замислення. Якщо під час розповіді член комісії, який приймає остаточне рішення, прийняв цю позу, необхідно наприкінці виступу ще раз більш докладно повторити цю частину вашої відповіді.

   Однак варто запам’ятати, що всі ці жести (особливо коли вони випадкові, нетривалі, скороминущі) можуть ні про що не говорити. Може в екзаменатора нежить або зачесалося вухо? Тому оцінювати ситуацію треба в комплексі.

    Аналіз жестів членів комісії важливий також і для внутрішнього спокою. При стресі необхідно думати, а не переживати емоції. Аналізуючи жести, ви можете подивитися на ситуацію відсторонено, продумати свою поведінку під час відповіді і блискуче презентувати свій виступ.

   Сподіваємося, що наші поради не тільки допоможуть вам успішно пройти атестацію, а й можуть бути корисними на інших важливих етапах вашого життя.